Декілька тижнів інтернет майорів червоно-біло-зеленими кольоровими схемами, західні блоги та ютуб-канали з шкіри лізли, щоб здивувати своїх читачів небанальними “фактами”, пов’язаними з різдвяними святами. У цьому році масовою й популярною стала версія про можливий зв’язок між святкуванням Різдва в західному розумінні та культурою вживання мухоморів Amanita muscaria народами Сибіру. Озвучувались такі конотації: Санта – це шаман, що збирає плодові тіла мухомора в мішок, носить червону мантію з білою оторочкою та довгу білу бороду, щоб бути з грибами “в одному стилі”, а також закидає ці самі мухомори в димарі місцевому населенню на свято для подальшого вживання з рекреаційною метою. Летючий олень – плід галюцинацій населення, що вже отримали подарунки в комин. Більше того, олені самі їдять червоненькі гриби через їх психоактивність [1]. А традиція прикрашати ялинку – пам’ять про тих “сант”-шаманів, що розвішували мухомори на гілках для висушування.
Давайте розберемося, що з цього хоч трохи схоже на правду. Корінне населення Сибіру, Камчатки зокрема, вживало і досі деінде вживає ці гриби, щоб досягти стану наркотичного сп’яніння. Що важливо, вживали не лише шамани, а й пересічний люд [2]. Алкоголю цистернами на Схід тоді ще не завозили, а довга полярна ніч без психоактивних речовин стає ще довшою. Коряки і чукчі, що займались цим, живуть в досить холодному кліматі, грибів там не так багато, крім того, попит на них був значно вищим ніж у нас, тому мухомори були цінним товаром: їх збирали у літній сезон та масово висушували, готуючись до зими.
Та чи дійсно західний Санта – це той самий камчатський/чукотський шаман? Зважаючи на географічне положення Камчатки та розквіт Санти саме у західно-європейських спільнотах, це здається малоімовірним. Але..
Шведський стіл
Вперше традиції коряків були описані саме шведськими першовідкривачами (1730, Filip Johann von Strahlenberg).
Чому саме західні європейці надихнулися шаманськими ритуалами, звідки у шведів така любов до Сибіру? Дуже просто: Філіп Йоган фон Страленберг був офіцером та географом, що потрапив у російський полон у 1709 році, після битви під нашою Полтавою. Звідти його заслали в Тобольськ, де він проживав з 1711 по 1724 рік: займався антропологією, досліджував мову та культуру місцевих племен, у тому числі культуру збирання та вживання Amanita muscaria. А у 1730 Страленберг повернувся у Стокгольм, де видав друком свою монографію Das Nord- und Ostliche Theil von Europa und Asia (North and Eastern Parts of Europe and Asia) [3]. Книга стала популярною, її переклали англійською, французькою та іспанською. З того часу, в Європі масово стали виготовляти зимові сувеніри, що зображали умовного Санту у вигляді чолов’яги-грибочка з великим мішком — вони були переважно бурими, білими та червоними. До 1850 року ці “Санти” еволюціонували до образу цілком кока-кольного, червного, підперезаного кремезного діда в чорних чоботях. Протягом двох століть з виходу книги Страленбурга в Європі, образ того самого Санта Клауса став настільки звичним, що у 1912 на обкладинці журналу Puck його вже зображали сатирично: у вигляді грабіжника з пістолетом та тим же величезним мішком. Нічого святого ;)
Ортодоксальні шори
Чому таких карколомних теорій не припустили російські дослідники, що проживали з коряками в безпосередньому контакті? Достеменно сказати неможливо, але, імовірно, тому виною ортодоксальний догматизм православної думки. Тобто Санта у східнослов’янській культурі, звісно, є: називають його по-іншому, святим Миколаєм. Хоч назва інша, а коріння персонажа та навіть значення імені те ж саме. Звідси і мішок з подарунками, християнський святий Миколай за життя роздавав майно бідним. В європейських же країнах мухомор асоціюється з зовсім іншими речами, про що свідчать його назви як в українській, так і в англійській мовах (fly agaric). Навіть від своєї бабусі я чув, що за допомогою блюдця з шапинками мухомора та водою в них боролися з мухами. Комахи п’ють воду з соком гриба, «снуть» та тонуть у воді. Також, коли мова йде про отруйні гриби, першим на згадку приходить саме червоний гриб з білими цятками, і це не лише в словянських культурах. Звичайно, можна згадати берсерків, які за однією з версій вживали відвар мухоморів перед битвою, щоб не відчувати болю та виснаги. Є навіть кілька знахідок мухоморів в похованнях давніх скандинавів. Проте, ця версія зовсім не пасує до Санта Клауса – діда-добряка з мішком подарунків.
Щодо того, що подарунки під ялинкою – символ мухомора, що росте саме під ялинами, за версією прихильників теорії «Санти-шамана», але насправді Amanita muscaria здатен організовувати мікоризу і з листяними деревами.
Нейрофізіологія Різдвяної ночі
А ось про вплив A. muscaria на нервову систему людини все більш-менш зрозуміло. В складі гриба є три добре вивчені речовини – мускарин, мусцимол та іботенова кислота [4]. Мускарин – алкалоїд, активатор мускаринових ацетилхолінових рецепторів, дія якого виражається в гіпотонії, розслабленні гладенької мускулатури, блюванні та тахікардії. Мускарин викликає вегетативні розлади і не має прямої психотропної дії. Іботенова кислота – амінокислота з гетероциклічним ядром, що в організмі перетворюється на мусцимол, який діє як селективний агоніст ГАМК-рецепторів в головному мозку людини (або ж оленя). Рецептори ГАМК широко розповсюджені в мозку, тому, внаслідок серологічного зростання концентрації мусцимолу, змінюється активність нейронів у багатьох регіонах, включаючи кору головного мозкугіпокамп та мозочок. Основу галюциногенної дії А. muscaria пов’язують саме з наявністю в них мусцимолу і іботеновой кислоти. Припускають, що при цьому мусцімол може діяти синергічно з циклічними амінокіслотами: мусказоном та вже згаданою іботеновою кислотою. Дія речовин A. muscaria, що викликають сновидіння (англ .: “soporific effect”) посилюється на природному тлі нормальної фізіології сну. Під час грибів іботенова кислота втрачає СО групу і перетворюється на менш токсичний мусцимол. Саме для цього народи Сибіру їх сушили [5].
Джерела
- Radiocaesium pollution of fly agaric Amanita muscaria in fruiting bodies decreases with developmental stage Amanita muscaria collected from a forested area in northern Poland … are a source of food for wildlife including the big game animals, e.g. deer and wild pigs and for ruminants such as sheep and goat grazing at pastures
- Revisiting Wasson’s Soma: exploring the effects of preparation on the chemistry of Amanita muscaria
- Das Nord- und Ostliche Theil von Europa und Asia (North and Eastern Parts of Europe and Asia) Philip Johan von Strahlenberg
- Amatoxin Mushroom Toxicity
- Amanita muscaria (fly agaric): from a shamanistic hallucinogen to the search for acetylcholine & NCBI
