Дивлячись на деяких дітей, можна подумати, що кожен з них — якась нестабільна штука. Зазвичай їхня невгамовність проходить із віком: психіка більш-менш врівноважується, сприйняття та ставлення до світу сформовується, — і все стає класно і чудово. Але іноді дитяча поведінка може сказати про відхилення у мозку. Існує маса діагнозів, які ставлять у психіатричному кабінеті дітям і підліткам. На дітей вішають один за одним ярлики та прописують купу ліків, які тільки погіршують ситуацію. Але, якщо розгледіти реальну проблему та дати дитині-психопату належний догляд, можна трошечки наблизити її до світлого майбутнього. Ось чому важливо говорити про це. Ось чому ми говоримо.

Виросту — стану маніяком!

Абсолютно всі дорослі психопати ще з дитинства проявляють ненормальну для звичайних людей поведінку. У 1963 році дослідник Джон Макдональд написав статтю «Загроза вбивства», у якій зазначив набор «майбутнього вбивці»: насилля над тваринами, манія підпалювання і енурез. Він вважав, якщо в дитини є всі три ознаки – діло труба. З піроманією і зоосадизмом все начебто ясно, але енурез — річ дуже спірна. Кент Кіл зауважив, що енурез можна сприймати як одну з ознак психопатії тільки якщо нейронний ланцюг, що відповідає за тримання сечі, проходить крізь мигдалеподібне тіло. Те саме, яке допомагає нам отримувати емоційний досвід. Порушення у мигдалеподібному тілі цілком можуть призвести до психопатії, а енурез – лише паралельний наслідок патології.

Риси

Підростаючий психопат, так само як і дорослий, може чинити різноманітні правопорушення: вдаватись до вандалізму, крадіжок, втеч з дому і таке інше. Він рано починає статеве життя і пізнає дорослий світ, постійно обманюватиме і знущатиметься з однолітків. Але без одного маленького і значущого фактору усі ці дії – це просто девіантна поведінка. І цей фактор – безсердечність. Дитина може рости в рекламно-ідеальній сім’ї з люблячою мамою і в міру суворим батьком, поряд з братиками та сестричками, але водночас бути емоційно віддаленою від усіх них. Як ми вже казали, емпатія в психопатів відсутня, а тому вони з дитинства нічого крім байдужості до інших людей не відчувають, а їх батьки не знають від них любові. Передчасно звинувачувати дитину у психопатії не варто. Частіше дитяча злочинність пов’язана із проблемами у сім’ї чи відсутністю батьківського нагляду взагалі. Діти потрапляють у погані компанії та піддаються деструктивному впливу. У більшості випадків все залежить від виховання. Будь-які діагнози може ставити лише психіатр, однак пильність батьків та педагогів дуже йому допоможе.

Джерела

  1. The Psychopath Whisperer: The Science of Those Without Conscience — Kent A. Kiehl, PhD
  2. “Загроза вбивства”, стаття Джона Макдональда, 1963, DOI