Усі ми хочемо виглядати класно в своїх очах і очах протилежної статі. І, наче б то, всі знають, що робити: пити воду, тренуватися, їсти мало і тільки корисне. Але нас це не влаштовує. Наш мозок завжди хоче тут і зараз, і щоб усе було просто. Через це багато хто обирає «швиденько скинути зайву вагу на краш-дієтах».

Брутальні дієти

Що воно таке? Краш-дієтами називають ті, під час яких в раціон входить настільки мало калорій, що їх кількість навіть не дотягує до “базального рівня” — тієї норми, що потрібна для базової добової енерговитрати організму на дихання, роботу мозку та підтримку працездатності органів, без переходу в зону катаболізму. Професійні дієтологи не радять використовувати цей метод схуднення самостійно, оскільки «краш-дієту» потрібно компонувати дуже індивідуально та короткостроково. Двічі на тиждень, у вікно на 500-800 кілокалорій треба змогти запланувати раціон так, щоб протягом дня отримати достатньо клітковини, білків та жирів. Вуглеводи, як правило, урізаються до 40 фактичних грамів на добу — це важливо для психологічного комфорту, запуску катаболізму та автофагії, в рамках якої організм сам почне перерозподіляти уже наявні енергетичні запаси, утилізовувати старі молекулярні конструкції всередині клітин. Нетерплячим людям планування, як правило, не вдається: вони лізуть в інтернет по дивні готові рішення або взагалі перестають їсти — і нариваються на проблеми.

Що відбувається з організмом

Разом із зменшенням загальної калорійності знижується кількість вуглеводів, які є основним джерелом енергії. В довготривалій перспективі — білків та недооцінених корисних жирів. Під час затягнутої краш-дієти організм починає шукати, де ж йому взяти джоулі. І знаходить нові джерела, зокрема, амінокислоти. Концентрат амінокислот в організмі людини — величезний білок титантин (titin, TTN, він же — коннектин), що стягує між собою саркомери поперечно-посмугованих м’язів, тож маса і здатність до роботи останніх зменшуються ледь не з кожним днем дієти. Крім того, під час екстримального схуднення, жири організму розкладаються швидко, утворюючи наднормову кількість кетонових тіл. Мозок споживає їх для здобуття енергії та навіть впадає у стан ейфорії. За нормальних умов, існує баланс між утворенням кетонових тіл та їх утилізацією, а от під час недоїдання цей баланс порушується. Це, у парі з відсутністю вуглеводів у раціоні, викликає достатньо неприємні симптоми: втому, запаморочення, хвороби нирок та печінки чи навіть втрату апетиту.

Експеримент доктора Кіса

У 1944 році Ансель Кіс провів один експеримент, який наочно демонструє, як недоїдання впливає на фізіологічний стан та психологію людини. Він ретельно відібрав 36 здорових чоловіків, які відмовились йти на війну з тих чи інших причин, та запропонував їм добровільно поголодувати. Так він закликав їх допомогти у пошуку методів реабілітації для страждаючих від голоду. План був такий: спочатку довести добровольців до виснаження, а потім повернути їх у форму. На початкових дванадцяти тижнях Кіс знімав контроль. Учасники їли по 3200 калорій на день і вели активний спосіб життя, а вчений збирав дані про їх фізичний стан. Наприкінці контрольного періоду усі чоловіки мали приблизно однакову масу тіла — нормальну для їх віку. Наступні шість місяців вони їли лише два рази на день, а кількість калорій зменшилась до 1570. Страви готувались в основному з продуктів, багатих на вуглеводи, так як саме ними здебільшого харчувались європейці під час Другої світової. Як і очікувалось, в молодих людей почався занепад сил та енергії, вони постійно жалілись на втому. І, крім втоми фізичної, Кіс побачив також розвиток розумової апатії. Активні люди, що постійно говорили про політику та секс, перетворились на нещасних, в яких усі розмови концентрувались на їжі. Вони стали більш агресивними і дратівливими. Через нервові зриви окремих учасників, Ансель вимушений був виключити їх з експерименту.

На такій «дієті» відчуття голоду досліджуваних зростало все більше і ніколи не зменшувалось. Чоловіки стали ніби захищати свою їжу, схиляючись над нею з розставленими ліктями. Тривалий голод повністю замінив їх інтереси на ті, що стосуються їжі. І це — не кажучи про зміни у зовнішньому вигляді. До того ж, що стосується лібідо, воно спочатку зменшилось, а потім і взагалі зникло. Сцени кохання у фільмах чоловіки сприймали як нудні, а мастурбація більше їх не хвилювала.

Цікаво те, що, не зважаючи на фізіологічні зміни, досліджувані не вважали себе надто худими. Їм навпаки здавалось, що інші учасники експерименту гладкі, а вони – нормальні. Такі думки дуже характерні для хворих на анорексію. Так, цей експеримент був довготривалим, на відміну від сьогоднішніх «швидких дієт», проте чітко демонструє, як недостатня кількість поживних речовин і мікроелементів впливають на організм. Змінюється все. І навіть психіка. Потім ці чоловіки, звісно, проходили реабілітацію також під контролем доктора Кіса. Він навіть написав про вплив голоду на наш організм цілу книгу. Тож усі старання добровольців не минули дарма. Дієтологи всього світу стали по-іншому сприймати їжу. А зараз, коли існує можливість пошарити в інтернеті, порадитись з дієтологом і взагалі купою професіоналів, коли їжі вдосталь на будь-який смак, варто замислитись, чи коштує наше здоров’я експериментів задля краси.

Тож, перш ніж спам-розсилка спокусить вас «похудєть к лєту за мєсяц РЄАЛЬНО» — задумайтесь про ціну свого здоров’я та збалансованість «пропонованого» раціону.

Інтерв’ю з пацієнткою

Ми поспілкувались з дівчиною, яка з власного досвіду знає про екстримальне низькокалорійне харчування. Чи є на світі краща ілюстрація наукових висновків, ніж реальна життєва історія? «Одного разу я захворіла і не могла нормально їсти, через що схудла на декілька кілограмів. Тоді я вирішила, що було б непогано цю тему продовжити — дуже хотілося схуднути ще. Так я перейшла на новий низькокалорійний раціон: дві ложки нежирного сиру на сніданок, стільки ж ложок основної страви на обід. І знову сир до вечері. Щоправда, я не відмовилась від солодкого: кожний прийом їжі супроводжувався половиною цукерки. Загалом — це приблизно 200-250 калорій на день, одна шоста від потрібного мінімуму. Вже через місяць такого харчування я почувала себе постійно втомленою, в мене випадало волосся, ламались нігті, темніло в очах. Мені було страшно їсти нормальну їжу, хоча я знала, що це допоможе мені відчувати себе краще. Я боялася знову набрати вагу. На медичному обстеженні в мене виявили неприпустимо низький рівень цукру в крові. Через втрату тонусу м’язів, що підтримують нирки, одна з них опустилась. Припинився менструальний цикл. Моє «схуднення» тривало близько 10-ти місяців, поки я не зрозуміла, що треба з цим закінчувати, якщо я хочу бути повноцінною. З такою думкою я знов перейшла до нормального життя».

Джерела

  1. Effects of Popular Diets without Specific Calorie Targets on Weight Loss Outcomes: Systematic Review of Findings from Clinical Trials
  2. Healthy strategies for successful weight loss and weight maintenance: a systematic review
  3. Effect of Low-Fat vs. Other Diet Interventions on Long-Term Weight Change in Adults: A Systematic Review and Meta-Analysis
  4. Very-low-calorie ketogenic diet with aminoacid supplement versus very low restricted-calorie diet for preserving muscle mass during weight loss: a pilot double-blind study.
  5. Diet in the management of weight loss.
  6. “The Biology of Human Starvation”, Ancel Keys, 1950.