У клітинах будь-якого живого організму внаслідок зниження температури навколишнього середовища уповільнюються усі метаболічні процеси. В нормі, передуючи цьому процесу, клітини організмів проходять певну підготовку, синтезуючи речовини, які надалі гратимуть роль «антифризу»: тканини вивільнюють в кров тригліцериди. Саме внаслідок цього процесу деревна жаба, яка зимує на Алясці та повністю замерзає, весною повертається до нормального життя. Ці ж особливості живих організмів у далекому 1963 році надихнули Роберта Еттінгера та Евана Купера створити товариство продовження життя, а потім — заморозити першу людину.

Піонери кріоніки

Першим піддослідним став доктор Джеймс Бедфорд, який був кріонований після засвідченої  у 1967 році смерті. З того часу його тіло зберігається в Аризоні у контейнері Дьюара. Підтриманням його “життєдіяльності” у замороженому стані займається організація Alcor Life Extension Foundation. Крім надання послуг кріоконсервації, Alcor заявляє про свою наукову діяльність, яка стосується дослідження стану їхніх пацієнтів. Одне з таких досліджень відбулося у 1991 році, через 24 роки після смерті Бедфорда. Дослідження дослідженнями, але, що робити з тілом далі, ніхто і досі не знає.

Окрім нього, «замороженими» були ще десяток людей, проте всі вони були вилучені родичами для поховання, адже за їхнє утримання доводилося платити досить великі суми.

Скільки коштує здати діда на зберігання?

Поточний прайс в Алкорі, станом на осінь 2019: 35 000$ за відрубану заморожену голову та 200 000$ за опцію “разом з тілом”. В Інституті кріоніки опція “все тіло” коштує 28 000$: за цю суму пасажира утрамбують в спільне купе з десятком інших колег.

Власне кріоетика

Однак, окрім високої вартості зберігання людини, постає ряд інших, більш серйозних проблем. Кріоніка вступає у протиріччя з основним питанням філософії — життя та смерті. На сучасному етапі розвитку кріоніки не зовсім зрозуміло, яким чином буде відбуватися розмороження людини, а далі — її адаптація до актуальних реалій. Чи буде людина, яка довгий час знаходилася у кріо-сні, по-справжньому щасливою зі своїм «другим» життям? Зважаючи на обмеженість ресурсів планети, я думаю, що кріоніка є не зовсім гуманною та етичною технологією.

Кріоніка та сенс життя

Діди-філософи проти нашого безсмертя. Як вони вважали, окрім порушення природної регуляції чисельності людської популяції, можливість отримання «другого» життя позбавляє сенсу нинішнього існування людини.

Давним-давно таку думку підтримував філософ М. Бердяєв у своїй роботі «О назначении человека. Опыт парадоксальной этики». Він уявляє смерть як феномен, який надає сенс життю, адже тільки скінченність життя змушує шукати відповідь на питання про його сенс та сутність. Життя має сенс саме тому, що має кінець. Без цього існування організму перетворилося б на безглузду та безцільну нескінченність. І дійсно: знаючи про можливість власного безсмертя, чи робили б ви правильний вибір щоразу, коли мова йде про раціональне використання часу? Бердяєв невинно раціоналізував смерть як мотивацію жити яскраво ще у 1931. Цікаво, що б він сказав про сюжети хоче б кількох серій «Чорного дзеркала» чи першого епізоду «Love, Death & Robots»?

Біотетика кріоніки

Як воно заведено у біетиці, якщо технологія незрозуміла та непередбачувана — застосовувати її одразу ж «не етично». Багатогранність понять «смерть» та «життя» перебігає у невизначеність самого ставлення до кріоніки як до суспільного явища. Чи значить життя щось більше, ніж те, що протиставляється смерті? Чи є смерть закономірним завершенням життя, або її можна розглядати як сукупність молекулярних патологій, хворобу? 

До невизначеності цих понять додається ще й нерозвиненість кріоніки як технології та відсутність успішних прецедентів повернення людей з кріо-сну. Тому, поки що, негативне висвітлення кріоніки відбувається через порушення нею багатьох давніх філософських, соціокультурних, релігійних та етичних парадигм.

Космічні подорожі

Кріоніка має перспективи стати каталізатором подальшого розвитку молекулярної біології, біохімії та багатьох інших природничих дисциплін. Замороження людей може також дозволити людині підкорювати далекі міжпланетарні та, можливо, міжгалактичні подорожі. У цьому випадку можна резонно виправдати використання кріоніки як інструменту «зупинення часу».

Привіт від Хейфліка

Проте, у звичайному земному бутті, прагнення отримати безлімітне життя не виправдовується. Створення концепту безсмертної надлюдини погано вписується в закони молекулярно-генетичного світу. Поділ Хейфліка, питання довжини теломер, епігенетичні зрушення… Кріо-безсмертя — це не про покращення якості життя, це про паузу, яка не звільняє від фізичних законів природи. Тож кінець неминучий. Коли б він не настав.

Джерела:

  1. Адаптація деревної жаби до зимування у Алясці, Journal of Experimental Biology, 2014

  2. Оцінка стану Джеймса Х. Бедфорда після 24 років зберігання, Cryonics, 1991

  3. М. Бердяєв “Про призначення людини. Досвід парадоксальної етики”, 1931

  4. Д. Оматуна “Наноетика: великі проблеми малої технології”, 2010.

  5. Інститут Кріоніки: FAQ