Привіт! Журнал знову тут. І далі у нас буде два огляди стосовно цього повідомлення: короткий бліц для тих, хто поспішає, а також детальний опус — для любителів емоційних історій.
Бліц
- Куди ми зникли?
Та нікуди. Просто взялися за занадто амбітний проект. Не робили анонс, бо не було впевненості, що “затащим”. - Що робили? Ми створювали нашу онлайн-платформу, наповнювали її MVP-контентом і концепціями.
- Навіщо повернулися?
Щоб доробити наше комплексне завдання. А саме:
- Запустити незаангажовану науково-популярну платформу з можливістю реактивних правок та peer-to-peer review в режимі онлайн.
- Множити науково-популярний контент українською.
- MISSION IMPOSSIBLE: Хайпанути українську науку на максимум. Вам близькі наші ідеї? Хочете опублікувати свою статтю? Бажаєте приєднатися? Пишіть нам на нашого бота в телеграмі або pulsargram@gmail.com
А тепер — лонгрід
Видавати журнал — це круто. Особливо — про науку. Рідною мовою. З яскравими картинками. З дивною періодичністю, але хоча б раз на півтора сезони. У часи, коли друкують хіба рекламні флаєри, та й ті — не українською. Справа почесна, хіпова і доблесна, куди не глянь. Так-то воно так, але завжди були певні мінуси. Відсутність гарантій, складний техпроцес друку, накладки, виробничий брак — в умовах обмежених ресурсів, такі речі потроху вбивали проект, хоч і робили його особливим. Крім того, сам формат друкованого видання робив так, що підтримати нас було складно. Навіть тим, хто дуже хотів (“так, ми раді будемо опублікувати вашу статтю, але ви зможете її побачити лише через 3.5 місяці”). Тому нам довелось змінитися, щоб вижити. Взагалі, порада “йуним стартаперам” та всім молодим, гарячим і амбітним: те, що ваш проект некомерційний та соціально-спрямований, не означає, що він може собі дозволити бути економічно-необгрунтованим.
Новий початок
В 2014-2016 журнал існував у вигляді друкованої брошури. В 2016-2017 журнал перетворився на ілюстрований глянець та привернув трохи глобальної уваги. У 2018 формат друкованих журналів остаточно помер. 2019-й ми починаємо так, як, хтось скаже, варто було почати ще у 2015-тому: у вигляді онлайн-платформи.
Онлайн-платформа — це важко і абсолютно виправдано
Чому не зробили так ще тоді? Чому не створили онлайн-платформу у 2016-тому? Це було непевно і ризиковано. Ніхто не знав, який у проекту реальний запас міцності. Досвідчені поліграфісти кажуть, що якщо журнал проіснував 4 випуски — він житиме далі. Що ж, у вигляді журналу наш проект проіснував 8 випусків, з яких 5 — у глянці. У кожного свій шлях, але нам знадобилося 2 роки факапів, щоб з нуля зібрати всіх “здібних та обдарованих” ентузіастів “у потрібному місці, у сприятливий час”. І ми раді, що нарешті змогли створити зручну платформу, яка об’єднає спільноту нашого проекту: авторів і читачів, розрізнену аудиторію соцмереж.
Коли робиш щось важливе, то будь-який час — сприятливий. Завжди знаходиться і підтримка, і захват, і однодумці, і бажаючі допомогти.
Впав на дно, відштовхнувся, виплив
Найсприятливішим для нашої “трансформації” став початок 2018-го. Час, коли ми, як ви могли зауважити, просто зникли з медіа-радарів. Ми трохи експериментували з “онлайн-журналістикою” в рамках закритого пабліка в телеграмі. Але, загалом, на всю мережу нічого не писали, нічого не обіцяли, не ставили термінів й не зверталися з проханнями до широкої громади. Чому? Бо у нас і тоді (на піку можливостей, кхм-кхм) не було впевненості, що ми впораємось, а розчаровувати нікого не хотілось. Хвиля розчарувань може легко розпотрошити будь-який проект і кинути тінь недовіри на усі наступні ініціативи “похованої” команди. Тому ми мовчки працювали і зверталися по допомогу лише напряму до організацій-інсайдерів наукового процесу. Unia Scientifica, Дні науки, Моя наука, Molecula.club, КАУ — нам допомагали всі, десятки учасників кожної з цих організацій. Фронтпейдж нашого сайту назавжди ваш. Але, окремо варто зазначити, без втручання Олександра Скорохода все точно швидко б накрилось й ми мало що б змогли. Стосовно ж іншого: ми не брали кредитів, не шукали видавця та інвесторів, щоб не нарватись на гарантоване обмеження творчої свободи без гарантії на результат. Волонтери проекту робили, що могли, але планку вимог і очікувань не опускали. В результаті, маємо, що маємо: цей сайт. Ми намагаємось бути корисними. Ласкаво просимо.
Слова подяки
Дякуємо за вашу підтримку і терпіння, шановні читачі. Дякуємо, що дочекалися.
