Навряд знайдеться людина, яка ніколи не бачила або хоча б не чула про серію фільмів про Термінатора. Значна частина з тих, хто переглядали цей фільм, не раз думали про те, наскільки близькою до реальності може бути описана у ньому картина світу. До подібних роздумів наштовхує і фільм “З машини” (2014), де представлена історія становлення робота-андроїда як особистості. Але чи так вже далеко ми від моменту, коли події фільму прокладуть свій шлях в наше життя?
Cтановлення штучного інтелекту
Перспектива повноцінного становлення штучного інтелекту однаково захоплює та відштовхує людей. Принесе це нам своєрідний рай або технічне пекло? Аби ясніше розуміти, що може статися у майбутньому, а головне — коли саме, варто поділити штучний інтелект на три категорії.
Перша — це “вузький штучний інтелект”, або, як його зазвичай називають, слабкий штучний інтелект. Цей вид штучного розуму має місце вже сьогодні. Він використовує багато даних та комплекс алгоритмів, скажімо, для організації стрічки у соцмережах або для перемоги у шахи. Вузький штучний інтелект обмежений лише однією конкретною спеціалізацією: він не має можливості здати тест Тюринга, але наші життя, інфраструктура та ринки фінансів уже залежні від нього.
Наступна ланка в класифікації штучного розуму — загальний або «сильний» штучний інтелект. Теоретично цей вид штучного інтелекту повинен думати так само, як і ми. Точно сказати неможливо, але ми вже приблизно за 30 років до його створення. Перешкодою на шляху існування повноцінного сильного розуму є як раз ті речі, котрі є простими для всіх людей. З ними машини, як правило, владнати не можуть. Дивно, але наскільки легко сконструювати машину, що може робити складні обчислення, настільки ж важко створити таку, що може дістати з холодильника молоко, перевести через дорогу бабусю чи піднятися вгору сходами.
Суперництво нашого мозку та АІ
Наш мозок є бездоганним для вирішення щоденних задач: наприклад, сприйняття 3D зображень чи проявів сарказму в нашому спілкуванні. Безперечно, тут ми сильно випереджаємо машин. Деякі науковці мають сумніви, що ми взагалі колись побачимо сильний штучний розум. Однак більшість відомих експертів з галузі штучного інтелекту мають думку, що це станеться вже в найближчі десятиріччя. Тож є висока ймовірність того, що ви застанете епоху “сильного” штучного інтелекту. Але що ж станеться зі світом, коли ми нарешті успішно створимо розум, що буде рівний нашому?
Це суперництво у будь-якому випадку буде дуже коротким, оскільки ключовою ознакою сильного інтелекту є те, що він може вчитися та згодом модифікуватиме сам себе без сторонніх інструкцій. Це те, що може стати передумовою революції машин, роблячи їх відмінними від тих, що ми колись створювали. Творець не відповідатиме за прояви усіх можливостей тієї речі, що він створив. Машина отримає базові здібності, але потім може використати їх для свого розвитку. Це буде навчання шляхом проб і помилок з нескінченною можливістю здобувати знання. Станеться те, що професіонали у сфері штучного інтелекту називають “рекурсивним самовдосконаленням”. Це має вирішальне значення, оскільки в машин не буде причин залишатися на рівні людей. Чим більш інтелектуальною стає система, тим більше вона залежить від самовдосконалення, тому вона буде більше навчатися.
Цей цикл розвитку прирівнюється до експоненційного росту в інтелекті, що дуже здивує людство, і, скоріше за все, зіб’є його з пантелику, призупинить у розвитку та, можливо, навіть налякає. Загалом, процес може бути досить швидким, і вистачить навіть місяця, аби машина стала розумнішою за свого творця. Це дуже зворушливий момент, який часто називають “сингулярністю”. Якраз тоді ми зустрінемося з третім видом штучного інтелекту — “штучним суперінтелектом”.
Технічно, це будь-який штучний розум, що перевищує людський рівень хоча б трохи, але будь-яке самовдосконалення цього суперінтелекту буде швидко і впевнено покращувати його. Штучний розум, що досягне цього рівня, згодом буде далеко попереду нас, і заяви на зразок “гаразд, давайте просто це вимкнемо” виглядатимуть як спроба вимкнути інтернет з розетки. Перспектива подібного суперінтелекту захоплює та лякає одночасно.
Ми наближаємось до двох альтернативних можливостей у майбутньому зі швидкістю та невизначеністю парашутиста, що не може чітко згадати, що ж він вдягнув — парашут чи рюкзак? Штучні розуми цілеспрямовано йтимуть до своєї мети, котра не обов’язково співпадатиме з людською. Будь-який інтелект лише природно розвивається на туманних людських цінностях, таких як співчуття чи повага до життя. Але це ще не гарантії безпеки, оскільки етнічні цінності базуються на людських нахилах, а ми не можемо навіть домовитися між собою, що є правильним або помилковим у таких питаннях, як, скажімо, евтаназія чи аборти. Тоді як ми можемо запрограмувати комп’ютер зі знаннями, що можуть обґрунтовано і достовірно вважатися морально вірними? Це підхід песимістів, але, звичайно, існує і більш позитивний варіант.
Як думають оптимісти, у світі штучного надрозуму машини все ще будуть залишатися нашими слугами, а ми дамо їм деякі базові правила: не вбивати або не завдавати нам будь-якої шкоди, та укомплектуємо їх так, щоб вони могли розв’язати всі ті питання, що тривалий час нас бентежать.
Завдання штучного інтелекту
Пріоритетним завданням суперінтелекту буде допомогти нам створити вільну енергію, що, в свою чергу, різко знизить ціни майже на все. Згодом ми будемо в ері, яку відомий американський винахідник і футуролог Реймонд Курцвейл (автор терміну “технологічна сингулярність”) описав як “abundance”. Роботі за гроші, по суті, настане кінець. Справжнім викликом буде не стати нещасним в усьому цьому достатку, адже, скажімо, в Палм Спрінгс та Монте Карло вже зараз кажуть про певну небезпеку для багатих людей, які не мають майже ніяких справ.
Для вирішення такої проблеми можна розвинути ту сторону штучного розуму, яку (увага, інтрига) називають штучним емоційним інтелектом. Цей інтелект буде допомагати нам з усіма заплутаними завданнями емоційного, психологічного та філософського характеру. Якщо така суперінтелектуальна машина розуміла б нашу психологію, емоції та наші справжні таланти — ми б потрапили у ціль з кращим розумінням того, чим саме нам варто займатись у нашому житті. Можливо, штучний емоційний інтелект направлятиме нас до людей з якими ми могли б мати хороші чи взаємовигідні стосунки. Більшості психологічних помилок, на які витрачається частина нашого життя, можна було б уникнути. Замість того, щоб нишпорити в тумані думок ненадійності та непослідовності, ми будемо направлені на шлях до щастя і мудрості в майбутньому.
Наукова фантастика інколи висміювалася у колах вищої еліти, однак зараз ми можемо бачити, що робити прогноз на двадцять чи п’ятдесят років наперед та уявляти, яке буде наше життя, є головним завданням для кожного з нас. Наше завдання — бути фантастами. Ми готові до переломного моменту в людській історії. Нам потрібно будувати знання, щоб контролювати те, яким шляхом ми підемо, і частиною цього є розмірковування про реальність тих речей, що до цих пір здаються неймовірними. Люди — це тварини, що здатні створювати знаряддя. Ми можемо придумати різноманітні речі, але їх основна мета буде одна і незмінна — зробити людину ефективнішою. За цією логікою, машини, наділені штучним інтелектом — це лише набагато кращі версії кам’яних сокир.
